Історична сторінка про логарифм
Винахід логарифмів,їх назва і перші таблиці логарифмів належать шотландському любителю математики Джону Неперу (1550-1617), хоча раніше перші таблиці логарифмів склав також любитель математики – годинникар і майстер астрономічних приладів швейцарець І.Бюргі (1552-1632). Однак таблиці Бюрги опубліковані в 1620 р., А таблиці Непера з’явилися в 1614 р. Ці талановиті люди займалися обчисленням логарифмічних таблиць паралельно, але незалежно один від іншого. З різних сиcтем логарифмів чудові два: логарифми з ірраціональним основою e≈2,7, які носять назву натуральних і логарифми з основою 10, названі десятковими. Термін «натуральні логарифми» ввів П.Менголлі в 1659 р. Прийняте нині визначення логарифма дано в роботах Л. Ейлера. В 1620 р. англієць Джон Спейдель опублікував «Нові логарифми», які містили натуральні логарифми чисел від 1 до 1000. В 1624р. професор Генрі Бріггс опублікував в «логарифмічній арифметиці» чотиризначні десяткові логарифми, які містили цілі числа від 1 до 20000. В 1628 р. голландський математик Андріан Влакк доповнив праці Непера і Бріггса – він видав десяткові таблиці цілих чисел від 1 до 100 000. На основі цих таблиць в 1703 р. були надруковані в Росії «Таблиці логарифмів» Леонтія Магницького. Таблиці логарифмів і логарифмічна лінійка, сконструйована на їх основі Оутредом (1574-1660), понад 350 років залишалися надійним апаратом для наближених, але швидких обчислень багато років.
Комментариев нет:
Отправить комментарий